Танець - веселий шлях до адаптації

Print
There are no translations available.

Танець споконвіку допомагає спілкуванню людей і є унікальною - універсальноюмовою, що передається через наше тіло і рухи. В свою чергу тіло напряму пов'язане з мозком, люди мають внутрішню здатністьзмінювати свої думки і поведінку на нейронному рівні, що допомагає покращитипсихічне та фізичне здоров’я. І ми хочемо їм допомогти у налагодженні цього надважливого трьохрівневого зв’язку Мозок - Тіло - Поведінка (Brain-BodyBehaviour).
Пробудова цих ланок - є важливим базисом становлення для кожноїлюдини, але ми б хотіли зосередити нашу увагу на людях з аутичним спектромрозладу. Осіб з аутизмом традиційно сприймають як стереотипних. Вони схоплюють реальність вибірково, не ув’язують її деталі у загальну картину, сприймають довкілля як незрозуміле і загрозливе. Для того, щоб уберегтися від руйнівної сили довкілля, діти з аутизмом несвідомо починають захищати себе – заблоковують свої канали сприймання навколишнього світу. Це виявляється у таких проявах, як закривання руками очей, вух, прагненні сховатися, а також – у тілесній напрузі, створенні захисного панцирю, що призводить до нерівномірного тонусу, гіперфокусу уваги, блокуванню мовлення. Саме за таких симтомів і приходить надопомогу танцювальна терапія, яка є незамінною при розблокуванні та активаціїтіла через рух. Наприклад танець чечітка, ще цей напрям називають степ або tap dance, може бутикористним для дітей з особливостями розвитку у багатьох відношеннях. Переваги чечітки включають:
- покращення серцево-судинної системи;
- розвиває міцність, гнучкість та координацію;
- відчути ''заземлення'' та здобуття гравітаційної упевненість;
- когнітивні здібності також посилюється;
- розвиватися як розумову так і м'язова пам’ять;
- здобувається почуття ритму і орієнтація у часі.
Терапевти з танцювальної терапії допомагають дітям зосередитися на розумінні музики, її структурованих патернах та вмінні поєднуватись із ритмом. Важливо відзначити, що мета танцювальної терапії полягає у тому, щоб спочатку зрозуміти людину з аутизмом, об’єднатися з нею, а вже потім, допомогти їй налагодити комунікацію з зовнішнім світом. Це і є відправною точкою цього напрямку терапії.
Психотерапевтичний танець сприяє:
• пробудові базової довіри між терапевтом і дитиною;
• вмінню думати у патернах та запам’ятовувати послідовності;
• синхронізації обох півкулі головного мозку;
• розвитку мілкої та великої моторики / координації;
• зміцнення фізичної та ментальної стійкості;
• підвищення впевненості у собі, самосвідомості і самодисципліни;
• розвиток терпіння під час щоденних репетицій;
• поліпшення соціальних навиків;
• розширення художнього вираження кожної дитини;
Методологічною основою терапії - є зосередження уваги на неповторних проявахлюдини з аутизмом та враховування їх в процесі здійснення терапії, що в свою чергу уможливлює налагодження продуктивної комунікації.
До сильних сторін аутичної особистості можемо віднести:
• кмітливість, переважання невербального інтелекту;
• любов до порядку і завершеності, здатність зрозуміти чітко визначеніалгоритми і правила і постійно їх дотримуватися;
• здатність зацікавитися деталями;
• тонке відчуття емоційного стану іншої людини, розуміння того, з ким я якможна себе поводити;
• розвинений музичний слух (у більшості випадків);
• уміння чітко орієнтуватися у просторі і часі.
Індивідуальну рухову програму розвитку розробляємо з урахуванням сильних сторін і потреб дитини, виходячи з її інтересів. Програма містить опис цілей і основних очікуваних результатів, які буде досягнуто щодо дитини та її родини; опис алгоритму їх реалізації. В індивідуальній програмі зазначено також тривалість програми, інтенсивність заходів. Танцювальне середовище з опорою на його ресурси має базуватися на таких принципових положеннях, як:
- безпека, а саме – певна предметна і просторова організація середовища, що дає змогу мінімізувати у дитини з аутизмом почуття невпевненості і страху, уможливлює, завдяки засвоєним правилам, здатність вільно орієнтуватися втанцювальному просторі і виконувати необхідні дії;
- насиченість культурно значущими предметами. Освітнє середовище постійнозабезпечує дитині контакт з різноманітними носіями інформації, надає певнівідомості про довкілля, знайомить з музичними інструментами, що значностимулює її пізнавальну активність, мимовільну і довільну увагу, підтримуєпозитивну мотивацію.
- доступність для полісенсорного сприймання. Йдеться про те, що освітнє середовище стимулює і забезпечує можливість широко залучати інформацію відрізних органів чуттів як в ситуації сприймання окремих предметів, так і наявних між ними відносин.
Враховуючи усі вище наведені фактори, ми маємо можливість усвідомити, що Танцювальна терапія являє собою надійний плацдарм для подальшого багатофункціонального розвитку та становляння людини. Досвід руху у спільному ритмі музики - об’єднує, запалює інтерес і спрагу до життя усіх хто приймає участьу цьому експериментальному дійстві. З повною впевненістю погодожуємось з Аристотилем та головно ідеєю, яка пронизує його філософію: “Життя - це рух!”.
Автор статті Юлія Сезоненко
Практикуючий терапевт сенсорної інстеграції, засновник команди "Сенсорія"
Танець споконвіку допомагає спілкуванню людей і є унікальною - універсальноюмовою, що передається через наше тіло і рухи.

В свою чергу тіло напряму пов'язане з мозком, люди мають внутрішню здатністьзмінювати свої думки і поведінку на нейронному рівні, що допомагає покращитипсихічне та фізичне здоров’я. І ми хочемо їм допомогти у налагодженні цього надважливого трьохрівневого зв’язку Мозок - Тіло - Поведінка (Brain-BodyBehaviour). Пробудова цих ланок - є важливим базисом становлення для кожноїлюдини, але ми б хотіли зосередити нашу увагу на людях з аутичним спектромрозладу. Осіб з аутизмом традиційно сприймають як стереотипних. Вони схоплюють реальність вибірково, не ув’язують її деталі у загальну картину, сприймають довкілля як незрозуміле і загрозливе. Для того, щоб уберегтися від руйнівної сили довкілля, діти з аутизмом несвідомо починають захищати себе – заблоковують свої канали сприймання навколишнього світу. Це виявляється у таких проявах, як закривання руками очей, вух, прагненні сховатися, а також – у тілесній напрузі, створенні захисного панцирю, що призводить до нерівномірного тонусу, гіперфокусу уваги, блокуванню мовлення. Саме за таких симтомів і приходить надопомогу танцювальна терапія, яка є незамінною при розблокуванні та активаціїтіла через рух. Наприклад танець чечітка, ще цей напрям називають степ або tap dance, може бутикористним для дітей з особливостями розвитку у багатьох відношеннях.

Переваги чечітки включають:

- покращення серцево-судинної системи;

- розвиває міцність, гнучкість та координацію;

- відчути ''заземлення'' та здобуття гравітаційної упевненість;

- когнітивні здібності також посилюється;- розвиватися як розумову так і м'язова пам’ять;

- здобувається почуття ритму і орієнтація у часі. 

Терапевти з танцювальної терапії допомагають дітям зосередитися на розумінні музики, її структурованих патернах та вмінні поєднуватись із ритмом. Важливо відзначити, що мета танцювальної терапії полягає у тому, щоб спочатку зрозуміти людину з аутизмом, об’єднатися з нею, а вже потім, допомогти їй налагодити комунікацію з зовнішнім світом. Це і є відправною точкою цього напрямку терапії. Психотерапевтичний танець сприяє:

• пробудові базової довіри між терапевтом і дитиною;

• вмінню думати у патернах та запам’ятовувати послідовності;

• синхронізації обох півкулі головного мозку;

• розвитку мілкої та великої моторики / координації;

• зміцнення фізичної та ментальної стійкості;

• підвищення впевненості у собі, самосвідомості і самодисципліни;

• розвиток терпіння під час щоденних репетицій;

• поліпшення соціальних навиків;

• розширення художнього вираження кожної дитини;

 Методологічною основою терапії - є зосередження уваги на неповторних проявахлюдини з аутизмом та враховування їх в процесі здійснення терапії, що в свою чергу уможливлює налагодження продуктивної комунікації. До сильних сторін аутичної особистості можемо віднести:

• кмітливість, переважання невербального інтелекту;

• любов до порядку і завершеності, здатність зрозуміти чітко визначеніалгоритми і правила і постійно їх дотримуватися;

• здатність зацікавитися деталями;

• тонке відчуття емоційного стану іншої людини, розуміння того, з ким я якможна себе поводити;

• розвинений музичний слух (у більшості випадків);

• уміння чітко орієнтуватися у просторі і часі.

Індивідуальну рухову програму розвитку розробляємо з урахуванням сильних сторін і потреб дитини, виходячи з її інтересів. Програма містить опис цілей і основних очікуваних результатів, які буде досягнуто щодо дитини та її родини; опис алгоритму їх реалізації. В індивідуальній програмі зазначено також тривалість програми, інтенсивність заходів. Танцювальне середовище з опорою на його ресурси має базуватися на таких принципових положеннях, як:

 - безпека, а саме – певна предметна і просторова організація середовища, що дає змогу мінімізувати у дитини з аутизмом почуття невпевненості і страху, уможливлює, завдяки засвоєним правилам, здатність вільно орієнтуватися втанцювальному просторі і виконувати необхідні дії;

- насиченість культурно значущими предметами.

Освітнє середовище постійно забезпечує дитині контакт з різноманітними носіями інформації, надає певнівідомості про довкілля, знайомить з музичними інструментами, що значно стимулює її пізнавальну активність, мимовільну і довільну увагу, підтримуєпозитивну мотивацію.

- доступність для полісенсорного сприймання. Йдеться про те, що освітнє середовище стимулює і забезпечує можливість широко залучати інформацію відрізних органів чуттів як в ситуації сприймання окремих предметів, так і наявних між ними відносин. Враховуючи усі вище наведені фактори, ми маємо можливість усвідомити, що Танцювальна терапія являє собою надійний плацдарм для подальшого багатофункціонального розвитку та становляння людини. Досвід руху у спільному ритмі музики - об’єднує, запалює інтерес і спрагу до життя усіх хто приймає участьу цьому експериментальному дійстві. З повною впевненістю погодожуємось з Аристотилем та головно ідеєю, яка пронизує його філософію: “Життя - це рух!”

Автор статті Юлія Сезоненко

Практикуючий терапевт сенсорної інстеграції, засновник команди "Сенсорія"